Церква, зведена 1759 р. на рівному місці, знаходиться в оточенні велетенських дерев і практично не відіграє ролі в просторовій організації містечка. її перебудови обмежилися влаштуванням на початку XX ст. між нею та дзвіницею додаткового каркасного притвору-переходу, внаслідок чого обидві споруди утворили єдину композицію. Решта первісних елементів пам'ятки - від архаїчних стендарів у її основі до пластичного опасання навколо неї - залишилися без змін. Тому ця споруда є унікальним за повнотою та збереженістю джерелом історії волинського церковного будівництва періоду його розквіту.Троїцька церква у Степані є одним з найбільших за розмірами та найскладніших за композицією зразків п'ятизрубного, хрещатого в плані дерев'яного храму на території Волині. Архітектура споруди грунтується на поєднанні прямокутних (бічні притвори та бабинець), квадратного (нава) та шестикутного (вівтар) у плані зрубів, перекритих пластичними шестисхилими дахами над бічними раменами, Рубленим верхом зі світловим ліхтариком над навою та декоративними каркасними банями з плоскою стелею в інтер'єрі над бабинцем та вівтарем. Пластичне різноманіття форм пам'ятки ще більше посилюється завдяки поєднанню прямокутних та граї ічастих зрубів відповідно на 1 -му та 2-му ярусах бічних рамен.Композиційною домінантою споруди є високе й гарі ю освітлеї іе приміщення центральної нави, перекрите, на відміну від бічних об'ємів, розвиненим восьмигранним верхом зі світловим ліхтариком. Провідна роль нави найповніше і найпослідовніше розкрита в інтер'єрі пам'ятки. Цьому сприяють менша висота та освітленість решти приміщень, влаштування в них плоскої стелі, а також зосередження в наві головних пластичних акцентів інтер'єру - монументального триярусного іконостаса з царськими вратами, обхідної галереї з елементами різьбленого декору тощо. Зазначені особливості дають підстави вважати Троїцьку церкву одним з найдовершеніших зразків волинської дерев'яної архітектури.
Літ: [90,157,289]
В. Т. Завада
